Закохалась, немов якесь юне дівчисько,
Хоч судіть її навіть самим судом Лінча –
Про кохання не знаєте ви навіть близько.
Їй для нього не жаль ні себе, ані вірша.
Віддала все минуле на страту пожежі,
Так хотіла покори та миру нарешті,
Десь думками ходила на тім узбережжі,
Де звільнитись могла від образ і арештів.
Розділяють їх милі і мова, і устрій,
Два світи розділяють святі-святі миті.
І не має любов жодних шансів на зустріч.
Там заклякла сльозина жіноча на мирті.
Хоч сама не коханка, не стала жоною
І пече її врода недобрим сусідам,
Та щаслива ця жінка від думки одної,
Що кохати ще вміє супроти всім бідам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Шостацька Людмила