Ти спасення моє, я це знаю.
Із ім’ям на вустах засинаю.
Ти мене уберіг від напасті,
Як хотілося щезнуть, пропасти.
Щоб не чути із вулиці звуки,
Коли в серці немає ні стуку.
Коли розпач хапає за руки
І на вістрі ножа зла розпука.
Ніс мене на руках вже безсилу
(Твоє тіло сльозами росила).
Лиш очима любові просила...
Десь ще іскра надії жевріла.
Пробудилася, наче новою ,
Стала з часом живою водою.
І до цього струмка із любов’ю
Кличу тих, хто веде бій з собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2021
автор: Олеся Лісова