Мете метіль серйозно,
замітає край довкола.
Танцюють мухи граціозно,
повторюючи кола.
Або лізуть до очей
перехожим різним-різним.
Й кожен дуже хоче
прийти додому звісно...
Та якнайшвидше,
бо важко йти насправді.
Лиш поет красиво пише
рими теплі акуратні.
Пізніше їх кладе у чай
уявлення епічного,
наче кличе : " Виручай
з полону сніжного !"
Природі якось все одно,
веселиться собі негода :
складає витівки в панно...
А людям - перешкода.
І вітер - злючий фактор
із м'язами для гарту.
Має запальний характер
той атлет азарту.
Що завиває хороводами,
аж робиться моторошно,
ніби завівсь двигун десь горами,
аби змолоти своє борошно.
Місцями так безсовісно
бере за горло холод.
Мете метіль серйозно -
розвоювався колот.
Фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Мандрівник