Проходить час і щось як ніби гине,
Десь там у сердці непідвласне розуму
Коли на мить я вспомини зустріну,
То відповім не віршами, а прозою...
Проходить час і все сильніше боляче
Від холоду, байдужості, дистанції...
Від слів, які під шкіру входять колючи,
Як ніби примусова вакцинація...
Проходить час, стають слабкіш емоції,
І почуття ховаються за стінами...
Отрути досить вжити і півпорції,
Щоб розлучитись з ніжними хвилинами.
Проходить час, руйнуючи, зриваючи
Ілюзій маски з двох пташок сполоханих...
Минає він, безжалісно вбиваючи -
Слабких жінок... закоханих... закоханих...
AnnaVi #annvishtak #annaslittlepoetry #українскою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2021
автор: Eva1904