Бинтуй планети, що затуляють сонце;
що забирають мереживо зі щастя,
Що викрадають весни свободи
і викорчовують лінії на зап’ястях.
Щось воскресає в тобі графічно,
посмішка,
що з’являється,
коли негоди бурлять величні.
І вилітає птицею, і раптово гартує будні - вологі і асиметричні.
Люди прагнуть згорнутись в тепло,
коли дні скроплюють
рани лимонним соком.
Прагнуть відчути синтетику тіла,
коли зима натягує свій покров.
Прагнуть в уривках снів віднайти себе,
якщо часом накрило їх холодом.
Бо часом їхнє життя як цукор із склом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2021
автор: Олеся Шевчук