У тебе – Лесі, в мене – стос Тарасів –
обмінюються хрустом паперовим.
Подалі від пікантних операцій
ти в сейфі Лесь надійно запаролиш.
Але, в обхід законності та етик
(Шевченкам "по зубах" усякі сейфи)
рвонуть серця поетів до поеток.
Це точно не закінчиться на селфі.
Для воїнів нема незбутніх місій.
Ідея фікс – до "мавочок" прокрастись.
Коли у шибку влупить повний місяць,
чкурнуть із гаманця до Лесь Тараси,
В солодкім пречутті того моменту,
як стрічка захисна впаде зі стегон
і всі шорсткі рельєфні елементи
відчує чоловіче пружне... его.
Немов маніакальні нумізмати,
довічно спраглі очі наминали б
звабливість водяних таємних знаків
і кожен вигин пишних номіналів.
Тарасикам у мізки вдарить сперма.
Та вранці вщухнуть пристрасті банкнотні.
Довівши до кінця "Contra spem spero!",
покинуть сейф на цій мажорній ноті.
Та зрадиш по інфляції мене ти
з коханцями крупніших номіналів.
Вже бачу, як Тарасів, мов монети,
на Гриш цинічно Лесі проміняли.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2021
автор: Олександр Обрій