А він такий був , як і всі:
Любив кіно, читав газети,
Був звичним жителем планети.
Та ось під'їхало таксі:
Таксист сказав: ,,часу нема!"
І кинув поглядом звірячим...
Єдиний Бог це чув і бачив,
Як тиша плакала німа.
І опустилася пітьма...
Навік закрила світлі далі...
Стареньке крісло в тій же залі,
А за вікном зима… Зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2021
автор: Світлана Петренко