Ви не дивились в мої очі і не торкались моїх рук,
Але думки, як дзвін, пророчі, переплелися в перегук.
Чи то весни досвітній промінь, чи то пташиний переспів,
Збудили приспані надії, зірвали звуком безліч слів.
Ніколи ви мені не снились і в мріях постать не була,
Із стріхи крапелька прозора мого торкнулася чола.
А я на сонце задивилась поміж зіниці світові,
Як пам’ять юності торкнулась гарячим струменем в крові.
Я вас не бачила ніколи, здаля десь голос гомонів,
Почулось, ви мені сказали, що до весни ще кілька днів.
Від вітру брунька стрепенулась, немов відлига відлягла,
Чи так від подиву здалося, чи то - від сонця і тепла.
Ще лютий з подихом зимовим і десь в дорозі журавлі,
Біленькій пролісок, мов вісник, розцвів з холодної землі.
Чи то замріяній здалося, коли весна несе квітки
В ту мить хотілося відчути торкання теплої руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2021
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА