Зима давно вдягла кожух вже сніжний,
Запакувала води у льоди.
Навколо біло й неповторно ніжно,
І дітворі так хочеться туди!
Пограти в сніжки, виліпити бабу,
Велику і веселу водночас,
На лижі стати, в сніг з гори стрибати,
На ковзанах промчати льодом раз.
Або у сніг звичайний просто впасти –
Кожух примірять матінки-зими,
А потім лоб, і мокрий, і вихрастий,
Нести додому разом із саньми.
І щоки розові і… рукавичку…
Одну, бо та сховалася в снігу.
І це вже входить у щоденну звичку:
Хоч кажеш, рукавичка – ні гу-гу!
18.02.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2021
автор: Ганна Верес