Дихав вечір п’янкою м’ятою,
Що сховалася десь за хатою,
Квітом рясно там уквітчалася,
Бо з любистком якраз вінчалася.
Небо бавилось зорепадами,
Що губилися над левадами,
Місяць світить на сад, на річечку,
Покупався в водиці трішечки
Та й поплив між зірок, вітаючись,
Перші диво-сни навіваючи.
І стомилися й руки, й ніженьки…
Опустилася Божа ніченька…
20.09.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: Ганна Верес