Ми наче квіти, що вянуть без сонця.
Ми наче дерево, що сохне без води.
Бракує дому, рідного віконця.
Гіркая відстань дає свої плоди.
Щодень ми рвемося у свій затінок.
Йдемо вперед ми на одній нозі.
А доля в дар приносить свій рисунок.
І знов в розлуці ми рахуєм дні..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2021
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)