***
Поговори зі мною про життя,
про мрії, сни, особи і основи.
Дістань сполуки слів із небуття,
перетворивши мову на розмову.
На розмаїття роздумів, думок
і почуттів, піднесених до неба.
Мені порадив говорити Бог…
То Богові чомусь це конче треба.
То Бог нас звів, зціливши пустоту.
Що він зв’язав, так просто не розв’яжеш.
Я розкажу тобі про самоту,
а про самотність ти мені розкажеш.
Щоб захотілось зупинити мить,
я приголосним дам вагомий голос
і голосними буду голосить.
Он скільки тем привабливих навколо!
Мої слова – наснажена ріка,
яка тече, тече до твого моря
і лагідно, довірливо втіка
у нього, прагнучи лунати поряд.
Твої слова – зворушливі такі:
що б не казав, я посміхаюсь знову.
Прошепочу тобі поміж рядків
одне забуте сокровенне слово…
27.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903566
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: Лилия Силина