Отак лишились порізно, одні

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=usWdQcz5wMY[/youtube]

Ти  довго  вчив  її  тебе  любити,
Вона  тобі  слухняною  була,
Бо  так  боялась  все  це  загубити,
Тому  на  тебе  не  тримала  зла.

Та  не  цвіла  любов  ця  первоцвітом,
Не  часто  гріла  і  в  осінні  дні.
Коли  весна  вкривалась  білим  квітом,
Обоє  ви  сиділи  мовчазні.

Думками  десь  далеко  все  літали,
І  кожен   думав  про  своє  в  цей  час.
І  в  дні  такі  обоє   відчували,
Що  обмілів  чарівних  слів  запас.

І  ось  зима  у  очі  заглядає,
А  ви  вже  порізно,  одні.
Вона  на  вас  з-під  лоба  поглядає,
Чому  ж  ці  погляди  її  сумні?...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: Н-А-Д-І-Я