Ми списуємо пам'ять літерами,
не завжди розуміючи їхнє значення,
І ковтаємо слова,
аби ніхто не зміг
дотягнутися до нашого спустошення.
І кожен холод, як рецидив,
стискаємо
аби не окислився
І не спровокував у нас застуди.
Кожен на нішу неба зважує пожертву:
хтось час, хтось любов, хтось себе.
Аби ніколи не було накипу на серці,
що в’їдається в волокна,
Аби зменшити свою гіперчутливість,
аби не забути імен
Того, кого ми любимо,
щоб завчасно оберігати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Олеся Шевчук