Двадцяте сторіччя – жорстокості шквал –
Тоді збожеволіла вкотре Москва –
Топталась по гідності й вірі святій….
Лунають прокляття ще вбитих звідтіль,
Куди їх відправив «Червоний терор».
Німими були і суддя, й прокурор….
Губила людей їх слухняна рука,
А скільки втопила неволі ріка!
ГУЛАГи: Норильськ, Сандармохи, Печори…
Ще рани болять, хоч було це не вчора:
Три голоди нас убивали – не вбили…
Кричать замордованих сиві могили…
Та встояли ми, попри всі заборони,
Хоч смерті не раз приміряли корону,
І мову свою зберегли, солов’їну,
І вже не радянську – свою УКРАЇНУ!
Ішли через війни, де в подругах – зрада,
Несли ледь живу, пошматовану ПРАВДУ,
Котра не горить в історичнім вогні!
Сьогодні рятуєм ЇЇ у війні!
30.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Ганна Верес