"Грамахвоном" був, а графоманом,
Ще мене ніхто не називав,
Чи й собі податись в графомани,
Марно щоб талант не пропадав?
А що, всі вже стали графоманами,
Пам"ятник чекають за життя,
А ми з кумом, вічно лазим п"яними,
А життя так швидко проліта.
Мабуть сяду й я за стіл, й за чаркою,
Нахапаю фраз з чужих віршів,
Ще й домовлюся з кумою, з Варкою,
Кум вінок щоб бузиновий сплів.
Постаментом буде купа гною,
Хоч вірші мої, " сплошной обман",
А от перед славою не встою,
Відчуваю, я вже графоман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2021
автор: Амадей