Передранкова тиша…
Уже не спить село.
Вітри ще не колишуть.
В дрімоті і зело.
Дорога ще чекає
На первісні сліди,
А очі вже звикають
До напівсліпоти.
Ген мріється обора
Ґаздівська, непроста,
Хліва стіна дубова,
Мов привид, вироста.
А далі – хати стіни
Біліють аж до стріх,
Дерев кумедні тіні,
Що викликають сміх
І загадковий шепіт
Ранкової роси
Тут кожного зачепить.
Почувся спів коси…
04.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2021
автор: Ганна Верес