Тікають води в даль і час відносять,
А з ними попливли й мої літа,
Залюблені у особливу осінь,
Адже у інеї вона – не золота.
Літа ж скоріш нагадують листочки
У неспокійній течії ріки,
Й нема для них такого ще замочка,
Який би приберіг життя роки.
І добре їм, як течія повільна,
Тоді вони, милуючись, пливуть,
І дихається легко їм і вільно.
А як потраплять в темну каламуть,
Чи падають із водяним потоком
В каміння гостре з висоти униз,
Ніхто не порятує їх від шоку.
Вже інші потечуть удаль вони...
21. 01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2021
автор: Ганна Верес