Заблукала матусеньки доля
В посивілі гіркі полини –
Сина доленька їй невідома –
Загубилася в тернах війни.
Не на день – не на два, а на рочки…
Ані вісточки, ані дзвінка…
– Де ж ти, сину мій, любий синочку? –
Чути шепіт матусин зіркам.
Затремтіла одна з них від болю,
Хоч яскрава була, та німа.
Стріла в небі вона його… долю
Й зрозуміла: живого нема.
До матусі вона прилетіла,
У короткий заглянула сон:
– У Донецькім степу його тіло.
Воював у загоні УНСО.
Був сміливим бійцем-побратимом
І нагадував збоку орла.
Смерть його блискавична була…
Ти ж живим його в серці нестимеш…
Й полетіла… Догнав її ранок.
Ненароком і матір збудив,
У якої кровила ще рана…
Він із нею по воду сходив.
Далі день підхопив ясноокий
І надію, як вмів, відтесав
На усі розтривожені роки
Й сивини жмут у коси послав…
15.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Фото з інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Ганна Верес