Мені би вистачило трохи, мені не треба пишні гори
Я не чекаю, що для мене ти все на світі віддасиш.
Я просто так хочу тримати тебе за руки навіть в горі
Бо так я маю сили жити і знаю, поруч ти стоїш.
Мені би точно було в радість трохи уваги, трохи втіхи
Нехай це крихти з того всього, що можеш дати та мовчиш.
Ніколи я не вимагала тебе для себе в повній мірі
Бо знаю, скільки б не хотіла, ти все мені не приділиш.
Мені би так багато дала твоя присутність хоча б зрідка
У мене є якісь бажання, але без тебе всі пусті.
Я знаю, що в тебе немає для мене вічного прихистку
Але що знаю точно зараз, боюсь лишитись в самоті.
Мені би щось таки дісталось, якби ти трохи постарався
Якби помітив, що без тебе я плачу не лише в душі.
Щоразу, коли я гадаю, що ти в обіймах мене зв'яжеш
Стається те, чого боюся, ти знову не приходиш, ні...
Мені би врешті дочекатись, тебе відчути поруч з тілом
Я вся вже змучилась шукати, що саме не таке в мені.
Якби ти показав всім серцем , що можеш мене пам'ятати
Я б віру не втрачала більше, я б знала, треба ще тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: ІраБо