Сяйво місячної ночі
Срібло ронить у росу.
Соловейко серцем хоче
Проспівати цю красу.
Теплий ніжний вітру легіт
Тихим струмом промайне
Серед крон крислатих. Шепіт
До трави й квіток сягне.
І виблискують травинки,
І магічно мерехтить
Кожна квітка. Всі стежинки
Місячний струмок сріблить.
І здіймаються дурманом
Ніжні пахощі весни,
Сіна свіжого духм’яни,
Гомін хвиль неголосний…
У ставку між сонних лілій
Старий човен ледь зітха.
І солодко в серці мліє
Благість тиха і п’янка.
Все закохано-затишно-
Місяць,запах,голоси…
Ніч зливається так ніжно
У мелодію краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2021
автор: Irкina