[i]А ми в коханні – ніби білі лебеді…
Безтямно тягне пристрасть в шепіт хвилі.
В твоїх очах – всі сподівання неба ті,
Голубить сонце у блаженстві милім.
Ґелґочуть гуси… спека… перевтомлені…
Душа моя – з твоєю воєдино.
Енергія кохання – світлі промені,
Є ти і я… і вірність лебедина…
Життя розквітло барвами яскравими,
Заграла річка – по водоймі кола…
тИ поряд… і немов одні в заплаві ми.
І стихло на леваді зичне соло.
Їм всім здалися ми зарозумілими,
Й вони пішли, залишивши нам спокій.
Коханню силі тішились-раділи ми –
Луні від крил на бистрині глибокій…
Ми свій танок у літеплі виводимо,
На фоні хвиль, що променем золо́тить,
Обізвемось в митцях художнім подихом –
Поет змалює почуття польоти…
Розправилися крила – білі красені…
Солодкий щем розлився у повітрі.
Тендітна пара, що любов'ю вразила –
У сни летить… де тільки ми і вітер.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка