Ти чув, як квилить чайка над водою?
Неначе плаче десь мале дитя.
Думки мої на самоті з собою,
Бо так розпорядилося життя.
Торкають хвилі берега ревниво,
Не охолонув, ще на нім пісок.
За горизонт сідає сонце мило,
На зустріч нічка робить уже крок.
Засвітять зорі в тиші вечоровій,
Заграють струни серця і душі.
Згадаються слова, що при розмові,
Звучали піснею рясних дощів.
Як було добре й затишно з тобою,
Та десь взялися кручені вітри.
І заховали щастя за горою,
Щоби ніхто із нас не зміг знайти...
Все ж вірю я, що ще настане свято,
Коли нас сонце променем торкне.
І ти мені промовиш любий, раптом,
"Я не забув, кохаю, ще тебе!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)