В навушниках — рок, а за спиною — крила,
Іде вона впевненим кроком вперед.
Давно вже нічого когось не просила,
У шафі — зачинений нею, "скелет".
Вже самодостатня, сама собі пані,
Нікому не винна нічого вона.
Заставить життя опинитись на грані,
Не схибить і дасть собі раду одна.
Крокує до цілі своєї уперто,
Від поглядів хтивих придбала "броню".
Могла б у житті вже три рази померти,
Бо стільки отрути в життєвім меню...
Та смерть не про неї, іде собі далі,
Повз вуха пускає "правдиві" плітки.
У неї є стільки задач в арсеналі,
Що стопчуться ще не одні чобітки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Патара