Хоч убивають нас, а ми живем
І плодимось, і жито своє сієм,
І землю нашу матір’ю зовем –
Русь-Україну – не якусь Росію.
Землі в нас вистачає на усіх,
Тож засіваємо її зерном любові,
Кохаємось у неземній красі
І тихо й щиро молимося Богу.
Нам «брат вчорашній» влаштував погром,
Аби наш край укотре сплюндрувати,
Аби на нас нажився знов «Газпром»,
І нашу волю вкотре відібрати.
Прошу я кари в Господа-отця
Отим, що ділять світ цей без кінця,
За кожну смерть, гірку сльозу вдовиці,
За серце матері, що замість каганця
Горить і день, і ніч, адже не спиться,
Прошу я кари в Господа-отця!
12.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Ганна Верес