Заполонила світ увесь буденність
У сірості вогонь в очах погас
Душа марніє в суєті щоденній
Уже не прагне зовсім на Парнас
Ще муз посланець - оспіваний Пегас
Крилом огорне у мрійливих снах
Прошепче: "Вже для поезії не час"
Й застигне рима на німих вустах
Не ваблять дів уже ліричні вірші
Все менше відгуків у їх серцях
Куплети не стають щоразу гірші
Черствіють душі ті, що у рубцях
У прагненні добробуту і слави
Давно вже міфом стали почуття
У пошуку збагачення й забави
Свій справжній сенс утратило життя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: закохана у небо2