Я, навіть, їх людьми не називаю,
Бо вони й є, насправді, не людьми.
Вони останню кров з нас допивають,
Це через них світ прийде до війни.
Питаю я у Господа Святого,
Навіщо нечисть цю між люди Він пустив,
Щоб мучили дітей Святого Бога,
Щоб пили кров із дочок і синів.
І я відчув, оті страшні страждання,
Які з-за них Святий Господь терпить,
Й терпітиме Він їх лише до травня,
І закипить! Ой, люди, закипить!
І заридають нелюди прокляті,
Ніхто із них нікуди не втече,
За все прийдеться їм відповідати,
Рікою кров з них в море потече.
Оті всі їхні яхти і палаци,
Заллються кров"ю їх і їх дітей,
Прийдеться душам їх відповідати,
За зло все, що творили для людей.
Сьогодні вони кров з народу точать,
Не думаючи що прийде кінець,
З-за них в церквах ікони кровоточать,
До травня ще терпить Святий Отець.
А в травні грякне грім, Господня помста,
На нелюдів цих з карою прийде,
Для них це буде гірше холокосту,
За Україну кара їх знайде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Амадей