[i]
Чарівна зима прилетіла, мов на крилах,
Сніжними долонями землю обняла,
Білосніжною вуаллю ліси накрила,
В пухові шубки всі деревця одягла.
Закрутила вона, замела, завіяла
Хуртовинно - сніжною нас лавиною,
Блимає своїми пушинками віями,
Соромливо стидаючись провиною.
Та не соромся , крути, сніжним комом своїм,
Звеселяй нас , під ногами снігом рипи,
Закружляй у вихорі метеликів рої,
Прокоти нас з вітром на санчатах з гори!
Розмалюй морозом, зима, на вікнах шибки,
Білі квіти на склі, провісники весни,
Прикрась навколо візерунками залюбки,
Скинь зимонько, тягар з душі , не ринь у сни!
Яка ж ти морозна , сніжна і справжня зима,
В срібло всі річки, озера закувала...
Зваблива твоя, зимо, первозданна краса,
По королівськи нас всіх атакувала.
Шапки, кожушки , сапожки і рукавиці,
Зігріває нас зимове обладнання,
А ще оця щаслива усмішка на лиці
Та на всіх одне білосніжне марення![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902204
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Макієвська Наталія Є.