***************
Йшли двоє...
Через порожнечу --
Самі в собі...
Об дорогу
Збиваючи Душі
Свої...
Несли,
Окремо,
Одну надію,..
Одну тривогу --
Одну мрію
І стукало серце,
А жалість у горлі,
Як куля
У скроні...
Злість і ніжність,
Слабкість та туга --
В горлі грудкою
Жме,..
Та ніщо не зупинить
Тих
Хто в собі віру
Несе,
Бо.,.
Можливо, якось --
По провулках незнайомих…,
По бездоріжжю розумних фраз,
В павутинні запорошених буднів,
Коли пообіцявши в який вже раз --
Не вірити ні Богам, ні людям..,
І в сірість вічності дивлячись --
У палітрі замкнутого кола
Бігли двоє..,
Від себе кудись,..
Щоби зрозуміти
Істину одну цього дня --
Наодинці питанням,
Як зміст всього життя, --
Що могли б розминути
Свою зустріч вони,
Якщо б заснули
В собі,..
По тиші вулиць,..
По тиняві байдужості,
По ямах душі,
Якщо б не вернули --
На спалених мостах,
Обоє --
Тої одної-єдиної,
Всієї надії --
Життя можливості...
--------------------------------
29.01.2020; Paris
===================================
https://uamodna.com/articles/-gj/
===================================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Катинський Орест