Село моє – моя одвічна казка,
Буття мого й любові джерело,
Мого дитинства недопита ласка,
Знов на краєчку пам’яті спливло.
Село моє, далеке, незабутнє,
У спеки час і довгих холодів,
Ти у мені завжди-завжди присутнє
І особливе в повені садів.
Село моє! Дорожчого куточка
Я не знайшла на грішній цій землі.
Колись обрала долю я листочка,
Якого вітер носить на крилі.
Село моє. Мені болить розлука.
У цім йому не вперше зізнаюсь,
Бо ж там мого дитинства сни і звуки,
Та долі своїй вкотре підкорюсь.
17.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Ганна Верес