Момент — це смерть,
момент — життя.
Все шкереберть
і без пуття.
Одні шукають каяття,
а я один, немов сміття.
Один ніде й водночас всюди:
забутий мармур спить під брудом.
І щось так важко давить в груди.
чи то повітря?
чи то люди?
Заплющуй очі: ліс і гори,
і ми десь там по скелях ходим.
Напевне час сказати годі,
Втекти й віддатися природі.
В долонях рани ще від санок,
і знову сонях — літній ранок
Усе болить та хто загоє...
тепер залишились ми двоє.
я і море
М. Стаськів
21.01.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Моряк