Всі хочуть почути: Війна закінчилась!
Дзвоніть у всі дзвони, хай розлетиться новина.
Покиньте, ви люди, всі свої роботи
Нарешті вдалося пекло те побороти.
Чоловіки наші додому вертаються
З місця страшного, де тільки руїни...
Шлях нелегкий пройти їм трапилося,
Та вони від того ще дужче змужніли.
За нас вони терпіли цілі ночі й дні,
Коли лишались з ворогом одні,
А там не тиша, спокою не було,
Тіла побиті й землю кров’ю залило.
Хто відповість, що так багато втрат?
Були живі, та вже не повернути.
Нема рахунку усіх полеглих солдат,
Такий чеканий рідний голос не почути.
І не обійняти, і вже не притулитись,
І в очі не поглянемо як колись.
Перестало серце раптово битись,
А їм б ще жити, - такі молоді.
Вони обрали собі кращу дорогу,
Хоч нам того й ніколи не збагнути:
Мучителями стали в ніч тривожну,
Тим самим царство Боже заслужили.
Пройде відтоді ще багато тисяч років,
Земля ті жахіття буде пам’ятати,
І те як разом у молитві на колінах
Просили помочі у неба, щоб без втрати.
Тепер перебувають в царстві Божім,-
Прийняв Господь велику їхню жертву:
Не повернулися багато з них додому,
У полі в бою залишились вмерти.
За мертвих в церкві поставте свічку,
Що не дожили й не побачили цього дня.
Вони славу Божу й честь вже собі заслужили,-
Ними гордиться вся наша земля.
Ми всі як одне,- в нас єдина держава.
Так і доля воїна кожного болить,
Бо немає ніхто зловісного права:
Комусь дати померти, а іншим пожить.
А людям тим, що проти наших воювали,-
Свій рід захищали, коханих, сім’ю:
Їх теж їхні рідні у бій проводжали,
А потім зазнали втрату й не одну.
І не судіть тих, що по іншому боці,
Що так само із примусу стріляли.
Вони як слуги і раби, - між іншим,
Бо волю того ідола сповняли.
Та почекайте, прийде ще суд Божий.
Тоді й відплатиться кожному по заслузі,
Бо справедливість завжди торжествує:
Землею й небом лиш Господь керує!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2021
автор: Наталія🌷