[i]У дзеркало дивлюся
І думаю: старію вже…
Вплелись до вроди
Дивні срібні пасма:
Життя спокуси…
Зморшки… безліч жертв…
Вітри негоди…
Смуток непригаслий…[/i]
Роки листками,
Так зів'яли від негод…
Сумні сонети
У душі лунають…
А зустріч з Вами –
Просто епізод,
Вже в серці злетів
Юності немає.
[i] …Та я ж – блондинка!
Макіяж… Намиста блиск…
І фарба на зрадливу
Цю сріблястість…
То все – сніжинки!
Й знову, як колись,
Радію диву
В сніжно-білім щасті.[/i]
І негативу –
Як і не було.
Співаю дзвінко
Про найкраще літо.
Так, я щаслива!
Всім вітрам на зло!
Я просто Жінка,
Що не хоче ще старіти…
* Ілюстрація - з інтернету.
/Квадратне римування/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка