Намугикав ще одну зі своїх пісеньок. Хто не злякається відсутності в ній вокалу - послухайте.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5FQWXAD-VAA[/youtube]
Примхливе небо то сміється, а то плаче,
і загубило горизонт десь у роках.
І хай нам щастя журавель вже не маячить -
Та свою ластівку ми втримали в руках.
Життя солодкий має присмак з гіркотою.
Ми пережили разом труднощі й страхи.
За біганиною і суєтою
Постаріли ми з тобою
Та в душі ми завжди дітлахи.
Приспів:
Дні помалу спливають
Тихо в пам’ять мою.
А я їх проводжаю
Легко і без жалю.
Я для тебе співаю
Щиру пісню свою.
Знаю я, що ти знаєш,
як тебе я люблю.
Можливо ми не знали радості повернень,
Та це тому, що ми не полишали дім.
У ньому тут відрада, і тепло душевне;
Спокійно, просторо і затишно нам в нім.
Нічого в тебе я не буду вже просити.
Обдарувала ти мене всім чим могла.
Тобі ж я пісню можу присвятити,
В келихи вина налити.
Ти в собі найкраще зберегла.
Приспів.
А моє серденько щоночі ще щось хоче.
І компліменти ще злітають з язика.
Як тільки бачу я твої блакитні очі -
Похмурий погляд мій з лиця кудись зника.
Ще й досі посмішка твоя зігріти може.
Ще й досі тішать ніжні з уст твоїх слова.
Ти й досі ще на себе юну схожа!
Зморшки лише вдячність множать.
І тепло між нами не зника.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: Віктор Ох