[i]А рими знову розривають груди,
Від Божих іскр палаючи вогнем.
Буває, з ними сон чомусь мине,
Якась нестримна - вдосвіта розбудить…
Рядки, мов зорі, заселили душу,
Від сили світла пульсом б’ється кров.
Лапатий сніг всю сирість поборов –
І я про це вже написати мушу.
Сліпуче хутро на деревах звабне,
Мов біла вовна, ватяно-густа.
Під срібних рим розбурханий фонтан
Танцює сніг, допоки не ослабне.
Кружляє Муза в кожушку картатім –
Найкраща подружка в краю натхнень.
Погляньте на танок Ви їх лишень –
Він здатний справжнім сяйвом здивувати,
Живуть із нами рими день у день.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка