ми не господарі й не гості -
примарні тіні надвечір'я,
зсутулені при повнім зрості,
скрадаємось через подвір'я
ми прослизаєм в телефони,
в думки, в серця крізь млу, крізь мури
відлуння, слід, роса на лоні -
це ми, запряжені в тортури
ми не господарі й не гості,
ми не подружжя й не коханці,
не у раю й не на погості
і не сторо́жа, і не бранці
і наше щастя - наша ж кара,
і наша радість - наше ж горе
ми кимось прокляті примари
десь на Синаї чи Фаворі
ми - тільки привиди, примари,
зсутулені старечо тіні...
щораз ховаємось у хмари
й стікаємо в сльоту осінню
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2021
автор: Redivivus et ultor