Сокира чужинця
встромилася в стовбур мого спокою.
Плямою одноокою
червоноокою
повзе ніч папером вікна.
Далечінь ця
гуркотить голосами мерців.
Дощ вже зжер її
кручі й купки землі.
Торохкотять
потріскані щелепи, розтрощені зуби.
В гнилих грубих
домовинах крізь дірки
грає вітер на кантеле ребер
пісні гіркі.
Гнівається
все живе й навіть мертве,
пазуриться оцими рядками,
сухими гілками,
гострими шипами,
чіпляється в небосхил роздертий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2021
автор: Мирослав Бісаврюк