Під віхол білий сум сніг вив у стріхах,
Сиділи ми на лаві під горіхом.
Убори снігові в ялин-красунь,
Мені вплітав сніжинки у косу.
І почуття крутив бентежний вихор –
Я так раділа – врешті ти приїхав!
Сріблястий сніг стелив свою красу…
В зимову ніч так мало двом часу́ –
Під віхол білий сум…
Романтик-сніг ішов, цнотливо-тихо…
Життя із юні – зрілим не забуть.
А першого кохання світлу суть.
Сніжинки радо світом рознесуть
…Приходить згадка завжди з першим снігом
У білім сумі віхол…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка