Валерій Сиднін
***
а що там той йван зо своєю кіннотою
баритись баристі сутужно в цей час
панєнка якась не засвітить не "зфотає"
і ти без пеньондзів у дупі ув "ас"
а як же ж малечі шкребти на льодяники
а як же ж дружині колготи а як
вся решта зенонівська пхика і дякує
що ти ще лишився останній ***
але ся втамуй ти допоки не кінчений
таких на твій штиб оберемок довкіл
а дні цівлять рештки яновським увіншані
і в мушлю згортається твій виднокіл
***
Лана Сянська
[i]А коні не винні, воли не годовані…
Стежками гостинці вже стали давно,
А де подорожні, зустрічні? - Та он вони,
А де ж то прийдешнє? Хіба ж то воно?
Минувшини курява… Йванові вершники, -
От, *** то най там, і хай же їм грець,
А хтось та й зачне своє: «Верше мій, верше мій…»
І «Роси –покоси…», а де ж отой жнець.
Панєнки, спудейки, - то миті фільмовані,
На кшталт чорно-білого світлобуття,
Скуйовджнений час, а ми в нім заґратовані
На скільки, чи довго? Якби ж то знаття…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2021
автор: Лана Сянська