Вона тебе любить так,
як більше ніхто у світі.
Здається уся твоя,
не дінеться вже ніде.
З роками — кохання брак,
буденно вам зорі світять,
Ти "вахту цю відстояв".
І раптом вона... піде.
Не вмістиш у голові:
чого ж їй не вистарчало?..
Усі так живуть навкруг —
без нарікань і жалю.
А їй — відчуття нові,
інерції, бач, вже мало.
Без зайвих важких потуг,
почути б твоє:"Люблю..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2021
автор: Патара