Реально, я дуже слабка, не можу все в собі тримати
Та є одне, що завжди знаю, у тебе віру не буду втрачати.
Що б ти не сказав чи зробив, як не розбив мої надії
Я знаю, що завжди є ти, в моїх очах, у моїх мріях.
Реально я часто здаюсь, втрачаю останнє терпіння
Та знай, що я не відвернусь від твого життя в жодній мірі.
Мене ти не згадуєш так, як було раніше, втрачаєш
Але що б не було і як, я тебе назавжди тримаю.
Реально я дуже боюсь, що ти назавжди все покинеш
Що я колись вранці проснусь, а ти не згадаєш, нічого не вчиниш.
Тоді, мабуть, я врачу все, на що колись дуже чекала
Але я не втрачу тепло, яке лиш тобі готувала.
Реально, я більше не жду, я більше себе вже не знаю
Не знаю я слова "люблю", бо на собі цього не маю.
Я ніби дурний манекен, одну пустоту в собі маю
Але ти завжди будеш вже в мені тою краплею раю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: ІраБо