Були роки "покою золотого":
Жили в страху, без віри та надії,
Пів-віку так, але лишилися собою
Й плекали на щось краще мрїї...
Все те пройшло, вже змін діждали:
Та далі вийшло як завжди -
Втрачаємо і те, що мали,
Тепер чекаємо ще гіршої біди.
Нема шляху нам в цей непевний час,
Попереду пітьма та буря не стихає,
Громи та блискавиці... Що чекає нас?
Де знов покой, того ніхто не знає...
Коли нещасть навала накриває,
Не метушись, тепіти вчись.
Борись, трудись, то все й минає
Та буде потім краще ніж колись...
7/1/2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Федір Трох