За мотивом твору Білоозерянської Чайки - "Зимовий маршрут"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897732
Довірю долю і життя своє трамваю -
Хай мчить він по зимовому маршруту...
Куди він привезе мене - не знаю,
Та хоч в минулому залишить зиму люту!
13.12.2020 - 20:54
P.S. Хоч твір написаний не так вже й давно, в якості коментаря до твору, а світлина з Інтернету зроблена може років або два, або три тому, це зображення в комплекті з моїм текстом відкинуло мене у далеке минуле. Киян та частих гостей столиці цей знімок навряд чи здивує, а от для інших читачів не буде лишнім пояснення... Київський трамвайний маршрут № 12 (Контрактова площа - Пуща-Водиця) єдиний, що проходить через ліс, до селища під Києвом. А тепер пояснення назви мого твору. 30 років тому, я вже шостий місяць поспіль їздив на трамваї цим маршрутом на роботу з Києва. Зими тоді були в основному сніжні. І от коли я задумав цю публікацію, то уявив що вірш я написав саме тоді! Тепер з такої позиції - як все пророчо складається... Перші роки роботи в Пущі, я іздив виключно цим трамваєм, тобто долю свою довірив йому. "Куди він привезе мене - не знаю" - це алегорія, бо насправді я знав куди їду і на якій зупинці треба виходити. А от в останній рядок можна багато чого вкласти з мого життя. Це, крім того, що зими були люті, - в основному - мій холостяцький побут в окремій квартирі, мов у клітці. І от у чому уявне пророцтво останнього рядка, так це те, що саме на роботі моя колега познайомила мене з майбутньою дружиною. Згодом я перебрався до неї, звідки до роботи можна дістатися тільки іншим маршрутом... автобусним. А з 2012 року я повністю пересів на... велосипед. Таким чином трамвай залишився в моєму минулому, а з ним, як бачим і люта зима, яка, доречі, залишилася символом мого холостяцтва. Тепер я посів своє місце у вічній весні, завдяки коханій дружині, ну і завдяки тому трамваю... з того далекого минулого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2021
автор: C.GREY