На темінь віконну, незрушно зимову,
на тіняву довгих холодних ночей,
обперла хвоїнки галузка соснова -
мов гострим докОром зелених очей
вдивляється в гілля, прикрашене сріблом -
де зорі гойдаються (майже живі!),
а шишки заснули осипані снігом
й висять нерухомо, немов воскові.
Вдивляється й пише по склу непомітно
свій лист, свою мрію, своє сум'яття
в морозних узорах - тримається міцно
від голок мільйонних тонке відбиття...
Раптово засяє!.. І пісня привітна
неспішно зіграє свій перший куплет,
розвісить чиясь долоня тендітна
ті кульки - фігури червоних планет,
які колись впали, приваблені співом,
святково між прянощів хвої горять,
а шишки впиваються знаним ефіром
і лусочки, як прикраси летять!
Видніє гарненька галузка соснова,
на темінь віконну - яскравий міраж,
зелена надія й весняна обнова -
нового початку колючий вітраж
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: 3^4