Твоя свіжість давно вже обпала, як квітка
і минає за поспіхом радісний світ.
Покидають домівку окрилені діти…
Залишають на згадку під ковдрою лід.
Шаленіє пора у захмаренім небі,
відголоском карбує обпалений слід...
Віднайди в собі сили, якщо при потребі...
Перейди море сліз в обезкровлений брід.
Не ламала тебе й не зламає ніколи
та пекуча спокута не оплаканих літ.
Ти ростила в саду своїм квіти й навколо…
Бо ховала свій біль тінню лагідних віт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Олег Крушельницький