Я народилась в шістдесятому,
Гойдали «люлі» у колисці,
Десь вчені парились над атомом
Та цілив лад у віршописців.
Я вже спиналася на ніженьки,
Як їм обрубували крила,
А слово йшло, по бездоріжжю їх
Вело із темені на крилос.
В вісімдесятих вже синочкові
Сама співала «люлі-люлі»,
А у поетів строк по строкові:
Уже й не вірилось зозулі.
В нас – перший зубчик, щастям дишемо,
Там – табір, Генія не стало,
Про це колись самі напишемо,
Про Дух, гартований зі сталі.
Вже розміняли третю тисячу
Опісля рождества Христоса,
А от поетам й досі пишеться,
Та жаль, в зерні – багато проса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Шостацька Людмила