Відчай котиться по колу…
- Де прорив?!
Всі надії похололи...
- Розлюбив!
Сонце стало непотрібним!
День, як ніч…
Зникли всі надії срібні!..
- В чому річ?!
Чому він забув про мене?..
- Краща є?..
Серце б’ється, як скажене!..
Слабшає…
Милий був єдиним світлом
від біди…
Хай душа летить за вітром!..
- Назавжди…
5.01.2021 р.
Фото з інету.
Единственным светом...
Я с унынием - по кругу…
- Где прорыв?!
Милый стал мне просто другом…
- Разлюбил…
Солнышка теперь не надо!..
День, как ночь…
Будто мне подсыпал яду…
- Не спасешь…
Почему отбросил счастье?..
- Лучше есть?!
Я рассыпалась на части!..
- Боль… мой крест…
Милый был единым светом,
коль беда…
Пусть душа летит за ветром!..
- Навсегда…
5.01.2021 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2021
автор: Любов Вишневецька