"П'ятдесят вісім, це й не мало
І впевнено тримаю ще я стрій
Доля хребет, як суховій ломала
Кусали люди, що бджолиний рій
Та я ішов, і не звертав уваги
Нехай у спину і метали спис...
Терпіння вистачало і наснаги
Я не по дням, я по годинам ріс.
І ось сьогодні, вкотре я звітую!!!
Долаю шлях, як невгамовний звір
І на життя й на долю не полюю
А маю ціль! На не написаний ще твір"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900197
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2021
автор: Урюпін Анатолій Іванович