Середина зими, а морозу немає,
Снігу теж щось не видно, чорніє земля
Та підсніжник у лісі біло розквітає,
Наливаються соком дерева в садах.
І запахло весною, поля зеленіють,
Бо зійшла передчасно вже озимина,
То ж замерзнути можуть оті всі посіви,
Як притисне мороз, ну, а снігу ж нема.
Гарного врожаю тоді годі чекати,
А як мовиться хліб усьому голова.
Не скуштуємо ми яблук з власного саду,
Але все ж сподіватимемось на дива.
Що ще вкине сніжку, підморозить надворі
І все стане, як треба на свої місця,
Замете й захурделить у зимову пору,
Потепліє тоді, коли прийде весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський