Вже перше січня. Новий рік.
Салютів відгриміли канонади
І металевий біло-сірий бик
Прийшов у наші всі громади.
Нехай пасеться на зеленім лузі
Та чистої води в ріці напився.
Тож сіна в ясла підкладемо друзі,
Там, де колись Христос наш народився.
Нехай же він з-під Божої любові
Надасть натхнення, сили і добра.
І владу над стихіями, без крові,
Ми просимо у Бога. Бо пора.
Пора, пора звільнитися від гніву
Й бути господарями на своїй землі,
Щоб було сіно у Бика у хліві
І в нас усе, щоб було на столі.
Дай рік новий нам віри і наснаги,
Від України хворі відверни.
Радості нам дай. І дай відваги,
Любов друг другу щиру поверни.
У день цей Пресвятої Богородиці
Помолимось, і сестри, і брати,
Щоб радість мали і чужі і родичі
І вогник щастя в душах засвіти.
Щоб ми навчились цінувати волю,
Щоб була пісня і нова й стара.
Дай Боже українцям гарну долю,
Нам миру дай, бо вже пора, пора…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: Віталій Поплавський